Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.06.2016 року у справі №904/1569/15
Постанова ВГСУ від 30.09.2015 року у справі №904/1569/15
Ухвала КГС ВП від 26.03.2018 року у справі №904/1569/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 904/1569/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 19.06.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 10.02.2016у справі Господарського суду№ 904/1569/15 Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"доПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"прозобов'язання виконати умови договору та стягнення штрафних санкційу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Грибенко А.Л.;- відповідача Стрельченко Я.С.;ВСТАНОВИВ:

26.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання виконати п. 2.1.3 договору № 426753 від 03.03.2003 шляхом перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик Україна" наступним чином: - основний борг у сумі 13 929 890, 34 грн. шляхом перерахування на поточний (розрахунковий) рахунок № 26009054811847 у філії "Київ сіті" ПАТ КБ "ПриватБанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570; - основний борг у сумі 2 136 546,20 доларів США шляхом перерахування на поточний (розрахунковий) рахунок № 26009054811847 у філії "Київ сіті" ПАТ КБ "ПриватБанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570; - основний борг у сумі 5 256,50 євро шляхом перерахування на поточний (розрахунковий) рахунок № 26001054814723 у філії "Київ сіті" ПАТ КБ "ПриватБанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570; та про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" штрафних санкцій у вигляді пені за договором у розмірі 14 940, 69 грн. та 2 119,44 доларів США; стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" штрафних санкцій у вигляді пені за законом у розмірі 2 397 398,69 грн., 125 878,78 доларів США та 351,83 євро; стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" 3% річних у розмірі 399 566, 45 грн., 54 438,50 доларів США, 150, 78 євро; стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" індекс інфляції на основну суму боргу в розмірі інфляційного збільшення у розмірі 4 740 470,11 грн.; стягнення процентів за доларовими депозитами у розмірі 622 245, 54 дол. США (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - т. 1 а. с. 216-217).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2015 у справі № 904/1569/15 (колегія суддів у складі: Мартинюк С.В. - головуючий суддя, судді Кеся Н.Б., Кармазіна Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (колегія суддів у складі: Подобєд І.М. - головуючий суддя, судді Величко Н.Л., Іванов О.Г.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 904/1569/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ПАТ КБ "ПриватБанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 904/1569/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 03.03.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування за № 426753.

Відповідно до п.1.1 умов договору № 426753 від 03.03.2003 на здійснення розрахунково-касового обслуговування Банк відкриває Клієнту поточні рахунки у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий) та/або здійснює їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів НБУ.

Банк взяв на себе, у тому числі, зобов'язання виконувати доручення позивача, що міститься в розрахунковому документі в обумовлені строки (п. 2.1.3. договору); забезпечити схоронність коштів позивача (п. 2.1.12 договору).

У п. 2.1.1 договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 426753 від 03.03.2003 передбачено, що у подальшому поточні рахунки позивачу відкриваються на підставі його письмової заяви та інших документів, передбачених нормативними актами НБУ і обслуговуються відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1.3 договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 426753 від 03.03.2003 банк зобов'язався виконувати доручення Клієнта, що міститься в розрахунковому документі у строки: - в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; - не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після операційного часу.

Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством; вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених договором послуг. Для здійснення розрахунків Клієнтом обираються наступні платіжні інструменти: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив, вексель, банківська платіжна картка (п. 3.1.1 договору).

28.10.2013 між сторонами укладено договір № 220358 про розміщення коштів на строковому депозиті та додаткову угоду № 1 від 28.10.2013.

Відповідно до п. 1.1 договору № 220358 від 28.10.2013, з урахуванням умов п. 1.2, 1.3 та 3.1 додаткової угоди до нього від 28.10.2013, предметом цього договору є внесення клієнтом і прийняття банком тимчасово вільних коштів (далі - вклад) у сумі 3000 000,00 грн. на депозитний рахунок на строк до 28.04.2014, із зобов'язаннями виплачувати клієнту суму вкладу та проценти з розрахунку процентної ставки в розмірі 16% річних на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

16.01.2014 між сторонами укладено договір № 239716 про розміщення коштів на строковому депозиті та додаткову угоду № 1 від 16.01.2014.

Відповідно до п.1.1 договору № 239716 від 16.01.2014 предметом цього договору є внесення клієнтом і прийняття банком тимчасово вільних коштів (далі - вклад) у сумі 2000 000,00 грн. на депозитний рахунок на строк до 19.05.2014, із зобов'язаннями виплачувати клієнту суму вкладу та проценти з розрахунку процентної ставки в розмірі 17% річних на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

13.06.2013 між сторонами укладено договір № 197790 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія".

Відповідно до п.1.1 договору № 197790 від 13.06.2013 предметом цього договору є внесення клієнтом і прийняття банком тимчасово вільних коштів (далі - вклад) у сумі 700 000,00 дол. США на депозитний рахунок на строк до 14.06.2014, із зобов'язаннями виплачувати клієнту суму вкладу та проценти на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

13.06.2013 між сторонами укладено договір № 197792 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія".

Відповідно до п.1.1 договору № 197792 від 13.06.2013 предметом цього договору є внесення клієнтом і прийняття банком тимчасово вільних коштів (далі - вклад) у сумі 800 000,00 доларів США на депозитний рахунок на строк до 14.06.2014, із зобов'язаннями виплачувати клієнту суму вкладу та проценти з розрахунку процентної ставки в розмірі 5% річних на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

02.09.2013 між сторонами укладено договір № 209943 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія".

Відповідно до п.1.1 договору № 209943 від 02.09.2013 предметом цього договору є внесення клієнтом і прийняття банком тимчасово вільних коштів (далі - вклад) у сумі 525 000,00 доларів США на депозитний рахунок на строк до 08.09.2014р., із зобов'язаннями виплачувати клієнту суму вкладу та проценти з розрахунку процентної ставки в розмірі 5% річних на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

01.07.2013 між сторонами укладено договір № 200573 про розміщення коштів на поточному депозиті.

Відповідно до п.1.1 договору № 200573 від 01.07.2013 предметом цього договору є внесення клієнтом і прийняття банком тимчасово вільних коштів (далі - вклад) у сумі 100,00 грн. на депозитний рахунок на строк до 02.07.2014, із зобов'язаннями виплачувати клієнту суму вкладу та проценти, виходячи з процентної ставки 5% річних, згідно з затвердженою в банку методикою, на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

В квітні-травні 2014 року відповідачем в односторонньому порядку було переведено з рахунків позивача відкритих в Севастопольській філії ПАТ "ПриватБанк" грошові кошти.

Згідно із випискою, яку отримано позивачем із використанням системи інтернет - банкінгу за період з 28.05.2014 по 28.05.2014 на рахунках позивача обліковуються наступні кошти: - 13 860 233, 74 грн.; - 17098, 00 USD; - 5 256, 50 EUR; на картковому рахунку - 65 778, 40 грн.

02.09.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою № 0039, в якій з посиланням на неодноразові попередні свої звернення у листах № 019 від 19.03.2014, № 0019 від 22.04.2014, № 39 від 19.05.2014, № 49 від 03.07.2014, № 0037 від 05.08.2014, просив надати детальну інформацію, яким є порядок доступу до коштів, що були розміщені на рахунках ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик Україна" у Севастопольській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" та посприяти у перерахуванні коштів на рахунки позивача у філії "Київ сіті" ПАТ КБ "ПриватБанк".

06.10.2014 відповідач своїм листом № 20.1.0.0.0/7-20140430/4017 надав позивачу відповідь (на лист № 019 від 19.03.2014), у якій розглянувши звернення позивача стосовно проведення операцій по рахунках, повідомив, що ПАТ КБ "ПриватБанк" вимушений припинити свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополь, відповідно до вимог постанови Національного банку України № 260 від 06.05.2014.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти на рахунки ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик Україна", та стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" пені, 3% річних, інфляційних втрат та процентів за доларовими депозитами.

Обґрунтовуючи підстави позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" посилається на невиконанням відповідачем умов договору на розрахунково-касове обслуговування та договорів про розміщення коштів на строкових депозитах.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав доказів звернення до відповідача із розпорядженнями про перерахування заявлених сум на інші банківські рахунки, та невиконання яких могло б свідчити про порушення умов укладеного між сторонами договору банківського рахунку.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи з огляду на таке.

У зв`язку із окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим Верховна Рада України 15.04.2014 прийняла Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Стаття 1 цього Закону визначає, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

У зв'язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, на підставі п. 7 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону Правлінням Національного банку України 06.05.2014 було прийнято Постанову № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим".

Відповідно до пункту 5 Постанови Національного банку України № 260 банки зобов'язані припинити діяльність своїх відокремлених підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією Постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

На виконання вказаної постанови відповідачем припинено роботу своїх структурних підрозділів в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер; Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі позивач звертав увагу судів на те, що відповідач в односторонньому порядку перерахував грошові кошти з рахунків позивача на невідомі позивачу рахунки.

Разом з тим, в оскаржуваних рішенні та постанові суди попередніх інстанцій, в порушення вимог статей 47, 43, 84, 105 ГПК України, не надали належної оцінки вищенаведеним доводам позивача та не встановили, чи міг позивач звернутись до відповідача саме з розпорядженнями про перерахування коштів з огляду на відсутність у нього достовірної інформації про рахунки, на яких перебували його кошти і з яких такі кошти можуть бути перераховані на нові поточні рахунки позивача.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, крім вимог про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти на рахунки ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик Україна" та стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" пені, 3% річних та інфляційних втрат, позивачем заявлена вимога про стягнення процентів за доларовими депозитами у розмірі 622 245, 54 дол. США.

Однак, суди попередніх інстанцій не навели мотивів відмови у задоволенні позову в цій частині, що суперечить положенням статей 47, 43, 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 904/1569/15.

Справу № 904/1569/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ